Репутацію осередку американського сценічного мистецтва справедливо заслужив Мангеттен. Саме тут розташований відомий на весь світ мистецький простір – 41 бродвейський театр, кожен із яких вміщує 500 чи більше глядацьких місць. Бродвей і лондонський Вест-Енд разом представляють найвищий комерційний рівень живого театру в англомовному світі. Підбірка маловідомих фактів про флагман американської театральної культури далі на manhattan-trend.
Лише 4 театри на Бродвеї
Хоча існує 41 бродвейський театр, але тільки 4 із них розташовані безпосередньо на вулиці Бродвей – The Winter Garden, The Roundabout, The Marquis та The Broadway Theatre. Щоби вважатися бродвейським театром, мистецький простір повинен мати 500 глядацьких місць і розміщуватися між 40th St. та 54th St., а також між західною частиною 6th Ave. та східною 8th Ave.
«Великий білий шлях»
У середині XVIII століття в Нижньому Мангеттені відкрився перший театр. Приблизно в той же час Бенджамін Франклін почав експериментувати з електрикою. Бродвей стала однією з перших вулиць Нью-Йорка, яка повністю освітлювалася білими електричними лампочками в 1890-х роках. Саме тому, її прозвали «Great White Way» («Великий білий шлях»). А вже в 1910 році почали освітлюватися лампами розжарювання вивіски на Бродвеї, оскільки архітектори усвідомили рекламний потенціал світлових вогнів.
Цікаво, що в роки Першої світової війни Бродвей втратив освітлення. Тоді громадськість домоглася від уряду збільшення споживання вугілля, завдяки чому вдалося відновити статус вулиці як «Great White Way». У XXI столітті вистави й мюзикли рекламують численні світлові вивіски, плакати й намети.
Найдовша вулиця Нью-Йорка
Бродвей – найдовша вулиця в місті, вона виходить навіть за його межі. Вулиця перетинає острів Мангеттен з півдня на північ і тягнеться до Бронкса, а потім – аж до міста Олбані (столиці штату Нью-Йорк). Свою назву вона отримала від нідерландського словосполучення «breede wegh», що означає «широка дорога». Це одна з найстаріших вулиць на півночі-півдні Нью-Йорка, історія якої сягає ще корінних часів Америки. Перше письмове згадування Бродвею на картах було зафіксовано в 1700-х роках.
Найтриваліше бродвейське шоу
У 1988 році на Бродвеї відбулася прем’єра мюзиклу «Привид Опери». Це одна з найкрасивіших та найбільш видовищних вистав в історії театрального мистецтва. Її показують понад 160 мільйонам людей у 46 країнах 21 мовою. У 2018-му виповнилося 30-річчя з першого показу вистави на Бродвеї. До того часу тут продемонстрували мюзикл понад 12 500 разів! Це найтриваліше бродвейське шоу.
«Привид Опери» – це історія про прекрасну співачку Крістін Даае, яка стає одержимою таємничим музичним генієм. Останній, відомий як Привид, тероризує Паризьку оперу. За 30 років роль Привида на Бродвеї зіграли 15 різних акторів. Норм Льюїс був першим афроамериканським актором, який виконав цю роль, а Алі Еволдт – першою американкою азійського походження в ролі Крістін. Кожен актор, який грав Привида, отримував власну, виготовлену на замовлення маску.
Друге за тривалістю шоу
«Чикаґо» – друге найтриваліше бродвейське шоу, прем’єра якого відбулася в 1975 році. Дія мюзиклу відбувається в 1920-х. Це історія про двох вбивць-ворогів – Велму та Роксі, які відбувають покарання у в’язниці. Велма вбила своїх чоловіка й сестру, а Роксі – хлопця, з яким зрадила власного чоловіка. Велма налагоджує зв’язки з тюремною наглядачкою й заручається підтримкою чиказького адвоката. Юрист перетворює Велму на знаменитість, а згодом береться і за справу Роксі. Обидві, набувши слави, починають конкурувати за першість у ЗМІ. Цікаво, що сюжет заснований на реальній справі про вбивство в Чикаґо 1924 року.
Найкасовіша вистава
«Король Лев» – найкасовіша вистава Бродвею. За 20 років мюзикл зібрав 1,4 мільярда доларів – у середньому 2 мільйони доларів на тиждень. Шоу засноване на однойменному анімаційному фільмі Walt Disney Animation Studios 1994 року. Цікаво, що режисерка вистави, Джулі Теймор, стала першою жінкою в історії Бродвею, яка отримала премію «Тоні» як найкращий режисер мюзиклу.
Паранормальні явища
Подейкують, що в Palace Theatre мешкають понад 100 духів. Зокрема, тут нібито живе душа покійної акторки й співачки Джуді Ґарленд, яка виступала в театрі в 1950-х роках. Вона страждала від депресії та здійснила кілька спроб суїциду. Померла зірка в 47-річному віці від ненавмисного передозування барбітуратами – препаратами, що мають снодійну дію. Якщо вірити розповідям очевидців, то Джуді з’являлася біля дверей в оркестровій ямі. Крім того, тут нібито знайшов собі притулок Луї Боссаліна – акробат, який отримав травму під час виступу на дротах у 1935 році. Він невдало стрибнув, виконуючи подвійне сальто, що спричинило внутрішню кровотечу та перелом кісток тазу. Помер Боссаліна в 1963 році.
Серед інших помічених примар: сумна маленька дівчинка, яка дивиться з мезоніну; маленький хлопчик, який грається з іграшковими вантажівками; чоловік у коричневому костюмі, який проходить повз двері кабінету керівника театру. У 1995 році екстрасенс Елізабет Барон заявила, що духи Palace Theatre сповнені болю, хвилювань і нещастя; вони застрягли у своїй упертості, не бажаючи залишати це місце.
Кишенькові «Тоні»
Колись нагороди «Тоні» поміщалися в кишеню. Замість легендарних статуеток переможцям вручали мініатюрні призи разом із сувоями. Зокрема, чоловіки зазвичай отримували запальнички, а жінки – косметичні засоби чи ювелірні вироби.
Загалом, премія «Тоні» відзначає досконалість у живому бродвейському театрі. Нагороду вручають щороку на Мангеттені. Вона була заснована в 1947 році й названа на честь Антуанетти Перрі – театральної акторки, режисерки й продюсерки. «Тоні» – це театральний еквівалент «Оскара». Цікаво, що в 1947 році можна було придбати квиток на церемонію вручення «Тоні» всього лише за 7 доларів.
Більшість глядачів – жінки
Відповідно до 20-го щорічного звіту про демографічні показники аудиторії Бродвею за 2016–2017 роки, 66% аудиторії Бродвею – жінки. Крім того, дослідження показало, що приблизно 50% респондентів купували квитки онлайн.
Повністю жіноча творча команда
У 2016 році відбулася прем’єра «Офіціантки». Це мюзикл, до створення якого долучилися тільки жінки. Представниці прекрасної статі написали музику та слова, створили хореографію, зрежисували шоу, а ще придумали дизайн костюмів. Щоправда, серед акторів можемо також побачити чоловіків. Мюзикл розповідає про Дженну Гантерсон – пекарку й офіціантку, яка перебуває у жорстоких стосунках зі своїм чоловіком Ерлом. Після того як Дженна несподівано вагітніє від Ерла, вона заводить роман зі своїм акушером Джимом Поматтером. У пошуках виходу з неприємностей і за наполяганням друзів Дженна бере участь у конкурсі з випікання пирогів, вбачаючи головний приз як свій шанс на щастя.
Єдиний інший бродвейський мюзикл, до якого не причетна чоловіча рука, – Runaways 1978 року. Усе цілком створила одна жінка – Елізабет Свадос.
Загадковий килим-самоліт
Таємниця летючого килима в постанові «Аладдін» спантеличує багатьох. Художник-постановник Боб Кроулі так і не розповів про технологію, яку він використав для представлення основного атрибута шоу. Існують 3 основні версії, що пояснюють «магію»:
- поєднання продуманого дизайну сцени та передових технологій;
- прихована машина над сценою, оснащена лебідками та гусеницями, завдяки якій килим може рухатися в усіх напрямках;
- тонкі, майже невидимі дроти, до яких прикріплений килим, та вентилятори на кожному куті сцени.
Хай там як, Кроулі вдалося зацікавити й заінтригувати величезну кількість глядачів.
