Ця стаття про талановитого американського актора, який став на акторський шлях завдяки щасливому випадку. Його дитинство було емоційно непростим, життя подекуди накладало тяжкі відбитки, проте він зумів залишити після себе значний творчий спадок. Детальніше про дитинство та кар’єру актора Ентоні Перкінса далі на manhattan-trend.
Ранні роки
Ентоні Перкінс ー відомий американський актор. Народився Ентоні 4 квітня 1932 року у Мангеттені у родині актора Джеймса Рідлі Осгуда Перкінса та його дружини Джанет Ессельстін. Дитинство хлопця виявилося емоційно складним, адже Ентоні мало проводив часу з батьком, його уваги катастрофічно не вистачало через постійну зайнятість роботою. Навіть під час відпочинку вони мало проводили часу разом.
Найбільше прихильності та любові Ентоні відчував до матері. Він настільки був до неї прив’язаний, що навіть ревнував до батька, бажаючи тому смерті. Невдовзі так і сталося. 21 вересня 1937 року Осгуд Перкінс помер від серцевого нападу, одразу після успішної прем’єри його нової п’єси “Сьюзен і Бог”. Довгий час хлопець не міг повірити в це і часто картав себе за те, що так казав.
Варто зазначити, що майже все дитинство Перкінса було оточено жінками: мамою, нянею француженкою, подругами матері, зокрема драматургинею Мікаелою О’Харрою. Існували припущення, що мати не була гетеросексуальною й мала романтичні стосунки із жінками. Цей період для Ентоні Перкінса був дуже травмуючим, адже мати неодноразово виявляла емоційну та фізичну близькість до нього, торкаючись до інтимних частин тіла. Ця поведінка продовжувалася і в його дорослому віці. У 1942 році, коли Перкінсу було десять років, родина переїхала до Бостона. Мати почала працювати у їдальні Stage Door Canteen, сина часто залишала на бабусю. Через емоційну нестабільність у житті хлопець почав бунтувати у школі. Через це мати перевела його у приватну школу. Хоч він і був обдарованим, але успішність постійно падала. Пізніше він повернувся до навчання у Бостоні і ситуація покращилася.
1947–1950 роки стали значущими для Ентоні: у цей період, аби ідентифікувати себе з батьком, хлопець почав цікавитися акторством. Через це незабаром мати віддала його до літнього театру Brattleboro Summer Theatre. Там юнак грав епізодичні ролі в таких постановках, як: “Junior Miss”, “Kiss and Tell” тощо. Найбільш пам’ятною тоді стала вистава “Sarah Simple”, цей виступ був одним з найяскравіших. Саме тут, в театрі, Перкінс зустрів Чарльза Вільямсона, першого хлопця, в якого й закохався. Тому надалі Перкінс вичав свою сексуальну ідентичність та експериментував. Вищу освіту він здобував у Rollins College та Columbia University.
Кар’єра у кіно: від випадковості до всесвітньої слави
У 1950-х роках доля Ентоні Перкінса кардинально змінилася. Під час канікул, навчаючись ще у Rollins College, хлопець поїхав до Каліфорнії з надією потрапити у кіно. Без офіційного кастингу та без зв’язків, хлопець просто почав тинятися біля студії MGM, сподіваючись, що його помітять. Частково так і сталося, адже його запросили побути у кадрі, де буде видно лише його потилиця. Так випадковість стала початком нового акторського життя. Свою першу вже серйозну роль чоловік отримав у 1953 році у фільмі “Актриса”, де зіграв Фреда Вітмарша. Справжнє визнання прийшло до актора у 1956 році завдяки фільму “Дружнє переконання”, де той зіграв Джоша Бердвелла. Фільм став хітом, а Ентоні був номінований на премію “Оскар” за найкращу чоловічу роль другого плану та отримав премію “Золотий глобус” у номінації найперспективніший дебютант. У 1957 році він зіграв у фільмі “Страх вибивається назовні”(англ. Fear Strikes Out), після чого утвердив статус серйозного драматичного актора.
У 1960 році актор зіграв Нормана Бейтса у фільмі “Психо”(англ. “Psycho”), яка принесла актору світову популярність та визнання, але водночас й загнала у пастку. Це був фільм жахів, де Ентоні майстерно зіграв свою роль та настільки, що цей образ став переслідувати його все життя. Загалом, протягом подальшої акторської кар’єри актор зіграв ще у таких фільмах, як: “Прощавай знову”, “П’ять миль до півночі”, “Вбивця дурнів”, “Париж горить?”, “У глибокому лісі”, “Американський кошмар”, “Бугімени: Збірка вбивць”, “Спадщина психопата” та багато іншого.
Помер актор 12 вересня 1992 року у віці 60 років від пневмонії, пов’язаної зі СНІДом.
