Manhattan Theatre Club – театральна трупа, що з моменту заснування в 1970 році виросла до однієї з найвідоміших мистецьких організацій країни. MTC створює вистави й мюзикли для Бродвею та Оф-Бродвею (мангеттенських театрів місткістю від 100 до 499 осіб, що менші за бродвейські театри). Успіх трупі забезпечили професіонали своєї справи – колеги Лінн Медоу та Баррі Ґроув. Вони вивели MTC в авангард американської сцени. Докладніше читайте далі на manhattan-trend.
Заснування й перші роки
Трупу Manhattan Theatre Club заснувала група бізнесменів у 1970 році. Її першим приміщенням була триповерхова будівля на East 73rd Street. Головою правління став А. Е. Джеффкоут. Саме він дав назву трупі. Ідея виникла, коли Джеффкоут працював кореспондентом газети «Волл-стріт джорнел» у Лондоні та відвідував приватний театр Arts Theatre Club of London.
У 1972 році посаду художньої керівниці трупи обійняла Лінн Медоу. У той час перед Медоу, яка щойно закінчила Єльський університет, стояв вибір між керуванням новоствореною театральною трупою та роботою у відділі сиру гастрономічного магазину Zabar’s. Вона все ж вирішила зосередитися на театрі. Амбітна Лінн розгледіла в MTC можливості розвитку й вирішила ризикнути. Сміливість мріяти про велике стала основою мистецького лідерства Медоу. Під час перебування на посаді вона підбадьорила багатьох драматургів, які розвинули свої навички на сценах MTC і згодом набули національної слави.
У 1973 році за 6 тижнів вдалося поставити в MTC 23 п’єси найкращих драматургів Оф-Бродвею. Саме тут відбулася світова прем’єра п’єси Bad Habits Терренса Макнеллі. Це комедія про те, як лікар дозволяє своїм пацієнтам піддатися спокусі шкідливих звичок, аби знайти щастя. Тут же вперше була поставлена Schubert’s Last Serenade Джулі Бовассо, у якій зіграв легендарний Роберт де Ніро. Це історія про будівельника, який супроводжує розкуту молоду жінку з вищою освітою до розкішного ресторану. Вони палко закохані одне в одного й насолоджуються спільним проведенням часу під серенаду Франца Шуберта. У тому ж 1973 році MTC отримала свій перший грант від The Shubert Foundation – фонду, який займається необмеженим фінансуванням некомерційних театрів і танцювальних колективів.
У 1975 році до трупи приєднався Баррі Ґроув як директор-розпорядник. Коли Лінн зустріла Баррі, то відразу зрозуміла, що їхня співпраця буде плідною. 40 років потому Ґроув обійняв посаду виконавчого продюсера. Разом із Лінн Медоу, без жодних сумнівів, вони забезпечили Manhattan Theatre Club успіх. Ґроув залишив посаду аж у 2023-му після 48 років роботи в MTC, у той час, як Медоу продовжила керувати командою.
Стрімкий розвиток
У 1977 році трупа отримала свій перший великий багаторічний грант від Фундації Форда. Це благодійний фонд, що фінансує різноманітні програми й проєкти з метою підтримання демократії, зменшення бідності, сприяння міжнародній співпраці та розвитку людства. Через рік MTC отримала свій перший грант від National Endowment for the Arts. Це незалежне агентство федерального уряду США, що пропонує підтримку та фінансування проєктам, які демонструють художню досконалість.
У 1984 році трупа переїхала в центр Мангеттена, а її адміністративні офіси – на West 16th Street. Вже до середини 80-х років MTC зарекомендувала себе як провідний продюсер британського сучасного театру в США. Тут ставили п’єси таких відомих британських драматургів, як Джо Ортон, Гарольд Пінтер та Алан Ейкборн.
У 1991 році MTC започаткувала свої драматургічні стипендії. Тоді ж трупа отримала багаторічний грант від Lila Wallace – Reader’s Digest Fund. У 1990–2000 роках цей фонд виділив понад 9 мільйонів доларів поетам, драматургам, прозаїкам та авторам наукової літератури, щоби вони могли сповна зосередитися на творчості й радувати своїми талантами суспільство. У 1993 році MTC отримала грант від Alliance for New American Musicals, завдяки чому змогла заснувати Програму музичного театру. Тоді ж фундація The Harold and Mimi Steinberg Charitable Trust надала MTC найбільший багаторічний грант в історії трупи. Вона взяла на себе зобов’язання частково підтримувати дві постанови кожного сезону, а також частину освітньої програми.
У 1997 році MTC перенесла свої адміністративні офіси та репетиційні кімнати в сучасне двоповерхове приміщення поблизу Таймс-Сквер – туристичного «серця» Нью-Йорка та найбільш відвідуваної площі міста. У новому просторі трупа, крім показу вистав, почала проводити читання, майстеркласи та репетиції. Тоді ж MTC отримала великий грант від Фонду Меллона, що дав змогу підвищити гонорари артистів. У середньому вони зросли на 34% протягом двох років.
У 2010 році головою правління став Девід С. Годжсон. У 2020 році MTC започаткувала віртуальні програми у відповідь на пандемію COVID-19. Протягом 18 місяців трупа проводила читання й майстеркласи в онлайн-форматі.
Найкращі вистави
- Eastern Standard Річарда Ґрінберґа. Це історія про дуже успішного, але розчарованого в житті архітектора Стівена Вілера. За сюжетом, він обідає в модному мангеттенському ресторані зі своїм другом – перспективним авангардистом-геєм Дрю Пейлі. За сусіднім столиком сидять інвестиційна радниця Фібі Кідде та її брат-телепродюсер Пітер, який щойно розповів сестрі, що хворий на СНІД. В один момент буйна безпритульна жінка, на ім’я Мей, заходить до ресторану. Стівен, Дрю, Фібі, Пітер, Мей, а також виснажена офіціантка вирішують провести час разом. Усі вони переосмислюють своє життя та переоцінюють пріоритети.
- Ruined Лінн Ноттедж. Спектакль досліджує важке становище жінок під час громадянської війни в Демократичній Республіці Конґо. Дія відбувається в невеликому містечку, де видобувають олово. Мама Наді володіє баром та борделем, де часто відпочивають шахтарі й солдати. Офіціантки вимушені «забезпечувати більше, ніж віскі та їжу», адже живуть посеред тропічного лісу, охопленого жорстокою війною. Це історія про жіночі долі, зламані через численні зґвалтування й тортури.
- Mauritius Терези Ребек. У центрі сюжету – зведені сестри Джекі та Мері, які успадкували дуже цінну колекцію марок від дідуся Мері. Бажаючи розбагатіти, сестри знайомляться з Філіпом та Деннісом. Філіп – зарозумілий торговець марками. Денніс – колишній колекціонер марок і дрібний шахрай. Персонажі намагаються перевершити одне одного в погоні за можливою винагородою.
- LoveMusik Альфреда Угрі. Цей мюзикл представляє композиції Курта Вайля. Сюжет побудований навколо 25-річних романтичних стосунків між Куртом Вайлем та жінкою, на ім’я Лотта. Глядачі спостерігають за їх розвитком – від першої зустрічі до популярності в Європі й Америці та, зрештою, смерті Вайля від серцевого нападу у віці 50 років. Дія відбувається спершу в Німеччині перед Другою світовою війною, а потім – у США, куди пара була вимушена емігрувати, оскільки Вайль – відомий музикант-єврей.
Освітні можливості
У 1989 році трупа запустила свою освітню програму у двох старших школах Мангеттена. Відтоді програма розширилася до шести окремих ініціатив, тисяч учнів і понад сорока шкіл. У 1997 році MTC запустила TheatreLink. Це єдина у своєму роді онлайн-програма (станом на березень 2025 року), що заохочує школи США та інших країн до створення, а потім представлення короткої п’єси.
