“August Wilson” – знаменитий американський театр, побудований для театральної Гільдії та названий на честь драматурга Августа Уілсона. Наразі належить та управляється американським театральним продюсером Джорданом Ротом з Jujamcyn Theaters. Про театр далі на manhattan-trend.
Зародження театру
“August Wilson” – це бродвейський театр, який знаходиться на 245 West 52nd Street в центрі Мангеттену. У 1900 роках Таймс-сквер став епіцентром масштабних театральних постановок. Тоді й почалося активне будівництво театрів, здебільшого навколо бродвею. Так з 1901 року по 1920 рік було побудовано близько сорока трьох театрів. Таким чином і утворився всім відомий театральний район.
У другій половині цієї епохи головним продюсерським товариством стала театральна Гільдія, яка була заснована в 1918 році Лоуренсом Ленгнером, Філіпом Меллером, Гелен Вестлі та Терезою Хелберн. Спочатку товариство давало вистави в театрі Гарріка, що на 35th Street, але згодом з’явилася потреба в побудові нового приміщення.
Ділянку під новий театр Гільдія викупила в лютому 1924 року, а вже в грудні цього ж року відбулася церемонія закладання фундаменту. Офіційне відкриття театру відбулося у 1925 році п’єсою Джорджа Бернарда Шоу “Цезар і Клеопатра”.
Трішки про будівлю
Театр був спроєктований за мотивами тосканської вілли XV століття архітекторами К. Говардом Крейном та Кеннетом Францхеймом. Зовні фасад будівлі має ліпну поверхню, вікна та двері вирізняються різною формою та оздобленням. Сама побудова невисока, за проєктом висота театру менша, ніж її ширина. У передній частині будівлі розташовані приміщення для театральної Гільдії, включаючи класи, студії, клубну кімнату, бібліотеку та книжкову крамницю, відповідно, задня частина містить зал для глядачів. Сама глядацька зала розрахована на близько 1225 персон, має балкон та велику сцену. Підлога має дещо скошену в бік сцени форму й вкрита червоними та коричневими килимами, а сидіння оббиті коричнево-золотим гобеленом з червоними відблисками. Обшивка стін, а також вхідні та вихідні двері були декоровані. Основна стеля мала великі та малі поперечні металеві балки на яких підвішені дві металеві люстри у формі тюльпана. Стеля на балконі дещо відрізнялася, адже була виготовлена з молочно-зеленої штукатурки з позолоченими зірками, а освітлювалася золотистими глазурованими дисками.
Сцена знаходилась нижче, ніж у типових театрах того часу, простягалася на місце, де зазвичай була оркестрова яма. Ширина сцени становила 38 футів (12 м), глибина – 49 футів (15 м) та ширина – 77 футів (23 м), що робило її на момент відкриття четвертою за величиною сценою Нью-Йорка.
На верхніх поверхах театру знаходились різноманітні офіси, а також репетиційні зали для Школи акторської майстерності та гримерна. Крім цього, ці приміщення використовувалися для малювання декорацій, костюмів, швейних і ремонтних робіт, зберігання гардероба.
Подальша доля театру
Більшість постановок театральної Гільдії тривали достатньо довго. Одна постановка в театрі тривала, як правило, кілька тижнів. Це відбувалося через те, що вистави відбувалися за моделлю передплати, згідно з якою передплатники сплачувати кошти наперед за весь сезон. Загалом, тоді в театрі представляли такі п’єси як: “Зброя і людина”, “Скляний черевичок”, “Брати Карамазови”, “Другий чоловік”, “Дилема лікаря”, “Каприз”, “Метеор”, “Пігмаліон”, “Фауст”, “Карл і Анна”, “Гра любові та смерті” тощо.
В часи Великої депресії театральна Гільдія значно скоротила свою репертуарну програму. Тоді ставили такі п’єси як: “Місяць у селі”, “Занадто правдивий, щоб бути добрим”, “Добра земля”, “Траур стає Електрою”, “Біографія” тощо.
Наприкінці 1930-х років у Гільдії з’явились проблеми з бронюванням тривалих постановок, тому вже у 1938 році театрали почали здавати в оренду приміщення стороннім продюсерам.
У 1943 році будівлю театру здали в оренду під радіостудію “WOR-Mutual Radio”. А у 1950 році театр перейшов у власність Американського національного театру і академії (ANTA) і був перейменований в “ANTA Playhouse”. Першою п’єсою вже оновленого театру стала “Вежа поза трагедією” Робінсона Джефферса. Після 1952 року “ANTA Playhouse” на два роки закрили на капітальний ремонт.
Після оновлення, в репертуарі театру були такі вистави як: “Портрет леді”, “Сьоме небо”, “Великі Себастьяни” тощо. У 1981 році театр придбала театрально продюсерська компанія “Jujamcyn Theaters” на чолі з підприємцем Джеймсом Бінгер та його дружиною Вірджинією МакНайт Бінгер. Тоді він був знову перейменований на “Virginia Theater”, на честь її власниці місіс Вірджинії Бінгер. Тоді у “Virginia Theater” ставили такі вистави як: “Аліса в країні чудес”, “Страта правосуддя”, “Дикий мед”, “Біжи за своєю дружиною” та інше.
У 2004 році після, смерті Джеймса Бінгера, новим власником “Jujamcyn” став Рокко Ландесман. У вересні 2005 року Ландесман перейменував театр на честь драматурга, лауреата Пулітцерівської премії Августа Вілсона. До речі, Вілсон був першим темношкірим театральним діячем, на честь якого назвали бродвейський театр. В тому ж році до компанії приєднується американський театральний продюсер Джордан Рот. У 2009 році Ландесман дещо змінив траєкторію своєї діяльності, тому частину своєї компанії Ландесман передав успішному 33-річному театральному продюсеру Джордану Роту. Джордан взяв повний контроль над компанією і відтоді й дотепер володіє та керує бізнесом. Серед сучасного репертуару можна виділити такі п’єси як: “Проходь мимо”, “Перехід”, “Рабська гра”, “Смішна дівчинка” тощо.
