У цій статті на manhattan-trend.com піде мова про знамениту мангеттенську кінематографічну сцену Central Park. Цю локацію ще називають зеленим серцем Нью-Йорка, але тут ми поговоримо про те, що зробило її справжньою зіркою світового кінематографа.
Згідно з даними IMDb, на момент написання статті цей парк з’явився у понад 530 фільмах і телешоу, що робить його найбільш знімальною локацією у світі – на 70 картин більше, ніж Venice Beach у Каліфорнії, ще одного з лідерів. Серед сотень стрічок, знятих тут, особливе місце займає романтична комедія Enchanted (2007), де Central Park перетворився на справжню декорацію для казки. Анімаційна принцеса Жизель, потрапивши в реальний Нью-Йорк, влаштовує в парку грандіозний музичний номер із сотнями танцюристів, музикантів і статистів, роблячи з алей та мостів повноцінного персонажа фільму.
Про фільм «Зачарована»
У 2007 році компанія Disney вирішила посміятися над власними штампами – так з’явилася «Зачарована» режисера Кевіна Ліми. Формула проста до цинізму: принцеса Жизель (Емі Адамс) співає з пташками й бурундуками в мальованому казковому королівстві, а зла королева-мачуха (Сьюзен Сарандон) штовхає її в колодязь, який виявляється порталом до Нью-Йорка 21 століття. Принцеса опиняється на Таймс-сквер у весільній сукні, шукає принца, натомість знаходить адвоката Роберта (Патрік Демпсі), який не вірить у казки. Він починає підривати всі діснеївські кліше зсередини.
Успіх був неймовірним! Касові збори перевищили 340 млн долларів. Було три номінації на Оскар за найкращу пісню (програли Falling Slowly з фільму «Одного разу»), три перемоги на Saturn Awards. Але головне – компанія Disney уперше за десятиліття зробила принцесу, яка іронізує над їх фірмовими кліше. І це сподобалось глядачам. Єдина проблема: компанія не змогла додати Жизель до офіційної лінійки Disney Princess. За поширеною версією, це пов’язано з правами на образ персонажа, які були прив’язані до зовнішності Емі Адамс і могли вимагати довгострокових виплат.
Central Park у цій історії – не декорація, а розв’язка. Саме тут Жизель розуміє, що реальний світ може бути таким же чарівним, як мультик, якщо правильно подивитися. І влаштовує по-своєму унікальний п’ятихвилинний музичний номер: сотні танцюристів, оркестр, роликові ковзанярі, акробати – усе це посеред справжнього Мангеттена, де люди зазвичай не підхоплюють спонтанні пісні незнайомців. Але в Central Park, здається, навіть це виглядає органічно.
Музичний номер That’s How You Know
Сцена починається біля Conservatory Water – невеликого ставка, де діти пускають іграшкові човники ще з початку 20 століття. Жизель намагається пояснити скептичному Роберту, як розпізнати справжнє кохання, і раптом починає співати. Спочатку тихо, потім гучніше, потім до неї приєднуються steel drum band, потім mariachi, потім роликові ковзанярі, акробати на дибах, оркестр на bandshell, човники з музикантами на озері – і через п’ять хвилин увесь Central Park танцює. Режисер Кевін Ліма назвав це «військовою операцією», і він не перебільшував.
17 днів фільмування, з яких лише сім виявилися сонячними. 450 учасників – 150 професійних танцюристів і 300 статистів. Хореограф Джон О’Коннелл вибудовував маршрут через парк так, щоб камера встигала за Жизель. Її маршрут вражає:
- Консерваторський ставок – старт.
- Гепстоу-Брідж – зелений готичний міст 1896 року.
- Молочна ферма Central Park – вікторіанська споруда 1870 року, яка колись справді продавала свіже молоко дітям.
- Естрада Наумберг – тут грає оркестр.
- Боу-Брідж над озером.
- Тераса Бетесда з фонтаном «Ангел Води» 1868 року – фінал.
Емі Адамс бігала в дуже важкій сукні. Подейкують, що Патрік Демпсі ледь не збив велосипедистів на мосту Резервуар. Фани Демпсі заважали знімати – довелося викликати охорону.
Результат – номінація на Оскар за найкращу пісню (музика Алана Менкена, слова Стівена Шварца – це вони писали «Покахонтас» і «Горбань із Нотр-Дама»). На церемонії пісню виконувала Крістін Ченовет, бо Емі Адамс відмовилася – занадто нервувала. That’s How You Know має понад 80 мільйонів прослуховувань на Spotify, і туристи досі приходять до Bethesda Fountain шукати те саме місце, де Жизель танцювала у фіналі. Воно там, нікуди не зникло – фонтан стоїть на тому ж місці з 1868 року. Просто зазвичай там не танцюють сотні людей одночасно.
Локації, що стали зірками
Bethesda Terrace – це двоповерхова аркада з плиткою Minton (та сама, що в Британському парламенті), яку архітектор Калверт Вокс спроєктував у 1860-х як «серце» Центрального парку. Фонтан «Ангел води» встановили в 1868 році – це перша велика скульптура в Нью-Йорку, яку створила жінка, Емма Стеббінс. Саме тут фінал номера That’s How You Know, і саме сюди приходили знімати «Один удома 2», «Месники», «Джон Вік 2», «Волосся» Мілоша Формана й безліч серій «Пліток Верхнього Іст-Сайду».
Боу-Брідж – чавунний міст 1862 року над озером, названий так через форму, що нагадує ніс корабля. Тут Вуді Аллен знімав «Мангеттен», тут цілувалися герої «Якими ми були», тут Спайдермен ловив злодіїв у третій частині трилогії Сема Реймі. У «Зачарованій» саме на Боу-Бридж пливуть човники з музикантами – мексиканське маріачі, джазове тріо, барабанники steel drum – і це виглядає абсурдно, але органічно.
Gapstow Bridge – менш відомий, зелений готичний міст на північному краю ставка, побудований у 1896 році. Тут Жизель біжить на початку номера, і саме звідси відкривається класичний вигляд на хмарочоси Мідтауна – той самий контраст між природою та бетоном, який робить Мангеттен самим собою.
Чому Central Park – це чудовий персонаж
Компанія «Дісней» могла зняти цю сцену в павільйоні з декораціями – дешевше, передбачуваніше, без дощів і фанів Патріка Демпсі. Але тоді не спрацював би головний трюк фільму: контраст між мультяшною логікою Жизель і цинічним реалізмом Нью-Йорка.
Central Park – єдине місце на Мангеттені, де ці два світи можуть співіснувати без когнітивного дисонансу. Тут є фонтани 19 століття, вікторіанська архітектура, озера, мости – усе, що нагадує європейські казкові декорації. Водночас за деревами стирчать хмарочоси, повз пробігають джоггери в навушниках, велосипедисти ледь не збивають принцес у пишних сукнях. Парк дозволяє казці існувати всередині міста, яке казок не визнає.
Режисер Кевін Ліма розумів це інстинктивно. Коли Жизель починає співати біля Conservatory Water, перехожі спочатку дивляться на неї як на божевільну – класична мангеттенська реакція. Потім вони поступово приєднуються, бо Central Park – це місце, де люди дозволяють собі бути трохи ненормальними. Тут грають на барабанах, танцюють сальсу, випускають величезні мильні бульбашки, влаштовують «інстаграмні» пікніки на 200 доларів. Якби Жизель співала на Волл-стріт (особливості архітектури вулиці описані тут), її б заарештували за порушення громадського порядку. У Central Park вона вписується в загальний хаос.
Є ще один рівень, який студія Disney навряд чи планувала свідомо. Central Park є штучним. Він створений у 1850-х архітекторами Фредеріком Лоу Олмстедом і Калвертом Воксом як ідеалізована версія природи для міста, яке природу знищило. Кожне дерево, кожен камінь, кожен струмок спроєктовані. Це декорація, яка прикидається лісом. Точно як Жизель – анімаційна принцеса, яка прикидається справжньою людиною в реальному місті.
Central Park символізує можливість казки в дорослому світі. Для Нью-Йорка парк – це 341 гектар, де місто дозволяє собі видихнути й на секунду повірити, що все буде добре. «Зачарована» зловила це відчуття й перетворила на 5-хвилинний музичний номер, після якого туристи досі приходять до Bethesda Fountain шукати магію. І вона там є – якщо не звертати увагу на бездомних, що сплять на лавках. А групи туристів із селфі-палицями – це взагалі дрібниці.
Ось такий Мангеттен у цьому фільмі. А який він був у стрічках другої половини 20 століття, розповідається в цій статті.
