Ця стаття про відомого та видатного американського композитора-модерніста, який у власному стилі поєднав елементи американського “ультрамодернізму” та європейського модернізму. Його оркестрову, камерну музику, сольні інструментальні та вокальні твори виконуються по всьому світу, а він став одним із найшанованіших композиторів другої половини XX століття. Мова йтиме про американського композитора Елліотта Картера. Детальніше про його дитинство, творче становлення, пізні роки та здобутки далі на manhattan-trend.
Ранні роки
Елліотт Кук Картер-молодший ー відомий американський композитор. Народився Елліотт 11 грудня 1908 року у мальовничому Мангеттені у родині Флоренс Чемберс та заможного імпортера мережива Елліотта Картера-старшого. Дитинство хлопця минуло у Європі, тому Картер-молодший гарно розмовляв французькою. Цікавитися музикою хлопчик почав у підліткові роки, хоч батьки до цього й не заохочували, окрім як надавали ранні уроки гри на фортепіано. Варто зазначити, що важливу роль у його музичному становленні відіграв американський композитор-модерніст Чарльз Едвард Айвз, який був знайомий з родиною Картерів. Під час навчання у школі Горація Манна, Елліотт написав листа Чарльзу про свої музичні вподобання, на що той відповів закликом продовжувати музичний шлях. Відтоді, наслідуючи Чарльза Едварда Айвза, юнак продовжив вивчати музику в рамках модернізму.
Айвзу час від часу вдавалося водити хлопчика на концерти. Особливе враження справила на хлопця прем’єра балетного та оркестрового концертного твору “Весна священна”, де П’єр Монте диригував Бостонським симфонічним оркестром. Пізніше Елліотт зацікавився також американськими ультрамодерністами, такими як: Семюел Конлон Нанкерроу, Рут Кроуфорд Сігер, Едгар Віктор Ашілль Шарль Варез, Генрі Діксон Коуелл. Після концертів Айвз разом з Картером-молодшим неодноразово обговорювали та критикували почуте.
Становлення та початок кар’єри
У 1926 році Елліотт Кук Картер-молодший почав здобувати вищу освіту, вивчав англійську, а також паралельно музику. Спочатку пройшов музичні гарвардські курси, а згодом продовжив здобувати знання у Музичній школі Лонгі при Бард-коледжі. Під час навчання співав у Гарвардському хоровому клубі. Серед його викладачів були такі персони, як англійський композитор Густав Теодор Голст та американський композитор Волтер Гамор Пістон-молодший. Картер здобув ступінь магістра музики у 1932 році, але цей курс не допоміг значно просунутися в його композиторських навичках, тому згодом чоловік переїхав до Парижа, щоб вчитися у французької вчительки музики Жюльєтти Наді Буланже. У 1935 році Картер повернувся до Сполучених Штатів Америки, де почав писати музику для “Балетного каравану”. Серед написаних творів були такі балети, як “Покахонтас” та “Мінотавр”, які стали одними з його найдовших творів, написаних ним у період неокласицизму.
З 1940 року Елліотт Картер почав викладацьку діяльність, спочатку у Коледжі Святого Джона, згодом у консерваторії Пібоді, Колумбійському університеті, потім у Квінз-коледжі, Єльському університеті, Корнельському університеті та Джульярдській школі. Під час Другої світової війни працював в Управлінні воєнної інформації.
З часом Елліотт все ж почав повертатися до авангардних експериментів, правда, після війни почав шукати новий спосіб музичного висловлення. Важливими музичними творами у цей період стали: “Cello Sonata”, “Перша струнна квартета”, “Variations for Orchestra”. Невдовзі Елліотт Картер здобув визнання, як провідного композитора ХХ століття. Картер писав музику щоранку і аж до своєї смерті, яка сталася 5 листопада 2012 року. Помер видатний американський композитор у власному будинку в Нью-Йорку у віці 103 років.
Здобуття та нагороди
За своє життя композитор подарував світу багато гарної музики, яка виконується й до сьогодні. Серед написаних музичних творів виділимо ще такі, як: “Нічні фантазії”, “Катенерки”, Симфонія: sum fluxae pretium spei, Симфонія трьох оркестрів, Соната для віолончелі, Соната для флейти, гобоя, віолончелі та клавесина, Дует для скрипки та фортепіано, Потрійний дует тощо. Також композитор здобув чимало нагород, серед них: Музична премія Ернста фон Сіменса, Медаль Едварда Макдауелла, Національна медаль мистецтв, Медаль Томаса Джефферсона та багато інших.
